Відповідно до пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) роботодавець звільняє працівника у зв’язку зі вступом на військову службу. Звільнення працівника за цією підставою можливе у разі вступу на військову службу за контрактом, наприклад, на три роки.

Важливо! Порушенням законодавства про працю буде звільнення працівника при укладенні контракту «особливого виду» — у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, працівник має право на збереження місця роботи, посади й середнього заробітку (ч. 3 ст. 119 КЗпП).

   У такому випадку роботодавець має видати наказ про звільнення працівника у день одержання контракту. Цей контракт обов’язково потрібно зареєструвати у Журналі реєстрації вхідних документів. Датою наказу про звільнення буде дата отримання контракту. Якщо наказ буде видано «заднім числом» (наприклад, датування його днем укладання контракту) — це кваліфікуватиметься як звільнення без належних підстав, оскільки до отримання примірника контракту немає підстав для звільнення у зв’язку зі вступом на військову службу.

  У кадровій практиці зазвичай працівників звільняють на підставі особистої заяви працівника. Проте у випадку укладення контракту для вступу на військову службу працівник може не писати заяви про звільнення, оскільки така заява потрібна лише тоді, коли необхідно визначитися із датою звільнення (наприклад, при звільненні за угодою сторін, за власним бажанням працівника). Для всіх випадків звільнення з ініціативи роботодавця та деяких підстав припинення трудового договору достатнім є встановлення юридичного факту.

 До відома! Заява працівника про звільнення не потрібна у разі:

• припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку (п. 2 ст. 36 КЗпП);
• набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП);
• відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП) тощо.

 Виплачувати вихідну допомогу при звільнення на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП — призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу — немає правих підстав. Така виплата можлива лише у разі, якщо її передбачено колективним договором.

  Трудову книжку роботодавець зобов’язаний видати працівнику у день звільнення, унісши до неї запис про звільнення (п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58; далі — Інструкція № 58). Але якщо у день звільнення працівник відсутній на роботі, роботодавець цього самого дня надсилає працівникові поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримати трудову книжку (п. 4.2 Інструкції № 58). Повідомлення варто відправити і за місцем проживання, вказаним в особовій картці працівника, і за місцем проходження військової служби (за наявності такої інформації).