Трудовий договір укладають відповідно до глави ІІІ Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП)

Договір підряду/про надання послуг укладають відповідно до глав 61 і 63 ЦК.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу. Договір підряду можна укладати на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК)

Трудовий договір визначає саме трудову функцію, процес її здійснення.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. При цьому трудова функція працівника, як правило, не передбачає будь-якого кінцевого результату, за винятком строкових трудових договорів, що укладають із особами для виконання певної роботи у випадках, коли трудові відносини не можна встановити на невизначений строк (ст. 23 КЗпП)

Метою ЦПД є отримання певного матеріального результату.

За ЦПД предметом договору є кінцевий результат, тобто виконання обумовленої роботи/послуг, направлених на досягнення кінцевого результату.

Важливим є результат роботи, а не спосіб його досягнення. Відповідно, у договорі визначають:

• конкретний вид роботи (послуги),
• ціну або порядок її визначення,
• строк виконання роботи або послуги.

Результат роботи або наданої послуги визначають у двосторонньому акті здавання-приймання роботи (послуги)

За трудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (ст. 139-152 КЗпП). Тобто роботодавець контролює процес виконання працівником своїх обов’язків.

За порушення трудової дисципліни передбачена дисциплінарна відповідальність (ст. 147 КЗпП). Працівники також несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків (ст. 130 КЗпП)

Виконавець не зобов’язаний підкорятися правилам внутрішнього трудового розпорядку і трудовій дисципліні. Він керується умовами договору, самостійно організовує процес виконання договору.

Відповідальність за порушення ЦПД встановлює договір (пеня, штраф тощо) та/або закон

За трудовим договором особа набуває прав, наданих лише працівникам. Це, наприклад, право на відпочинок, на здорові та безпечні умови праці, на участь в управлінні підприємством, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування, на звернення до суду для вирішення трудового спору тощо.

У трудових відносинах відповідно до статті 29 КЗпПна роботодавця покладено низку обов’язків стосовно працівника, що підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору. Наприклад, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити працівника безпечними і нешкідливими умовами праці. Роботодавець має відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним із виконанням трудових обов’язків (ст. 153, 173 КЗпП)

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору (ст. 3, 6, 627 ЦК). Тобто сторони вільно укладають договір і визначають його умови з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За цивільним договором виконавець є учасником цивільних відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, які регулюює цивільне законодавство. Усі права сторін регулює такий договір.

Отже, сторони є рівними, і замовник не зобов’язаний забезпечувати виконавця робочим місцем, необхідними для роботи засобами, належними та безпечними умовами праці. Виконавець виконує свої обов’язки за договором на власний ризик, власними силами та на власний розсуд.

Жодних гарантій із охорони праці під час укладення ЦПД законодавство не передбачає

Трудовий договір може бути (ст. 23 КЗпП):

• безстроковим, що укладають на невизначений строк;
• строковим, що укладають на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
• таким, що укладають на час виконання певної роботи

Оплата праці гарантована. Зарплату відповідно до статті 115 КЗпПвиплачують регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Підприємства усіх форм власності мають обов’язково дотримувати норм і гарантій оплати праці, визначених законодавством:

• мінімального розміру заробітної плати;
• доплат за роботу в надурочний час, у святкові та неробочі дні, у нічний час;
• оплати часу простою не з вини працівника;
• гарантій для працівників на оплату відпусток, за час виконання державних обов’язків, для тих, кого направляють на медогляди до медичних установ тощо

У ЦПД установлюють конкретну ціну саме за виконані роботи, надані послуги або спосіб її визначення та порядок виплати грошових коштів виконавцю (ст. 843, 903 ЦК).

При цьому цивільне законодавство не передбачає жодних гарантій щодо мінімального розміру, регулярності виплати таких коштів або щодо їх збереження на час відпусток або в інших випадках