ПДФО

У разі виявлення помилки, роботодавцеві, який є податковим агентом, слід провести перерахунок сум доходів, нарахованих платникові податків у вигляді заробітної плати.

Право на проведення перерахунку передбачено підпунктом 169.4.3 Податкового кодексу України (ПК). Так, роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період і в будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податків право на застосування ПСП. На думку податківців, ця норма дає право на виправлення будь-яких помилок у разі їх допущення під час утримання ПДФО (лист ДПСУ від 19.02.2013 № 2972/0/51-12/17-1115).

Результати перерахунку відображаються роботодавцем у формі № 1ДФ. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає переплата податку (як у розглянутому випадку), то на її суму зменшується сума нарахованого податкового зобов’язання платника податку за відповідний місяць. А в разі недостатності такої суми — зменшується сума податкових зобов’язань наступних податкових періодів до повного повернення суми такої переплати.

На підставі норм розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 № 4, форму № 1ДФ слід заповнити в цьому разі так:

• у рядках 3 і 3а відображають суму нарахованого та виплаченого доходу за відповідний звітний період;
• у рядках 4 і 4а відображають суму податку на доходи у фізичних осіб з урахуванням суми переплати.

Згідно з пунктом 127.1 ПК штрафи за ненарахування, неутримання або несплату/неперерахування податків податковим агентом (до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків) не застосовуються у разі самостійного виявлення податковим агентом, проведення перерахунку ПДФО, передбаченого пунктом 169.4 ПК, і здійснення виправлень у наступних податкових періодах впродовж податкового (звітного) року згідно з нормами ПК. Також відповідно до пункту 119.2 ПК не застосовуються і штрафи за подання з недостовірними відомостями або з помилками форми № 1ДФ, якщо вони були виправлені за результатами перерахунку.

ЄСВ

Оскільки всі нарахування заробітної плати, відпускних і нарахованого на них ЄСВ проведено правильно, то в таблиці 1 і таблиці 6 додатка 4 Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435 (далі — Звіт), жодних коригувань проводити не потрібно.

Повернення надміру сплаченого ЄСВ або зарахування його в рахунок майбутніх платежів здійснюється згідно з Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Мінфіну від 16.01.2016 № 6 (далі — Порядок № 6).

У разі надмірної сплати сум ЄСВ здійснюється зарахування цих коштів у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру ЄСВ, в порядку календарної черговості виникнення зобов’язань платника з цього платежу.

Випадки, коли проводиться повернення ЄСВ, перелічено в пункті 5 Порядку № 6. До них, зокрема, належать випадки надміру або помилково сплачених сум ЄСВ.

Повернення коштів у таких випадках здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі — заява). Форма заяви наведена у додатку 1 до Порядку № 6.

Військовий збір

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому статтею 168 ПК. Тож надміру або помилково сплачені суми військового збору мають враховуватися у порядку, визначеному для ПДФО. Тобто на суму переплати зменшуватиметься сума нарахованого зобов’язання платника податку за відповідний місяць, а в разі недостатності такої суми — сума податкових зобов’язань наступних податкових періодів, до повного повернення суми такої переплати.

Підготовлено членами Експертної ради системи «Expertus: Головбух»

Строки виплати відпускних

Строки виплати заробітної плати за час відпустки встановлює стаття 21 Закону № 504. Згідно з нею відпускні виплачують не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Обчислюють цей строк у календарних днях. Тобто якщо, наприклад, перший день відпустки — 17 березня, то останнім днем виплати заробітної плати за час відпустки є 13 березня (лист Мінпраці від 26.06.2009 № 155/13/116-09).

Ситуація: що загрожує підприємству за недотримання строків виплати відпускних

Порушення строків виплати відпускних є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП.

Якщо виплату заробітної плати за час відпусток затримали не більше як на місяць, до роботодавця можуть застосувати штраф у розмірі мінзарплати (абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП). Якщо відпускні виплатили із запізненням більше ніж місяць, то це загрожує штрафом у трикратному розмірі мінзарплати (абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП). До речі, такі фінансові санкції застосовують за факт порушення, а не за кожним працівником, якому несвоєчасно виплатили відпускні.

Крім того, за порушення строків виплати відпускних посадову особу, винну в порушенні, можуть притягнути до адмінвідповідальності за частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП). Йдеться про штраф у розмірі від 510 до 1700 грн, у разі повторного вчинення — від 1700 до 5100 грн.

Ситуація: працівник підприємства йде у щорічну відпустку. Чи можна виплатити відпускні після відпустки, а саме — у найближчий день видачі авансу чи заробітної плати

Відповідно до останнього абзацу статті 115 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 21 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР роботодавець повинен виплатити працівнику відпускні не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Проте відпускні можна виплатити і в інший обумовлений працівником та роботодавцем строк. Таку можливість надає параграф 2 статті 7 Конвенції № 132 «Про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році)», ратифікованої Законом України від 29.05.2001 № 2481-III. У ньому зазначено, що відпускні виплачують працівнику до відпустки, якщо інше не передбачене в угоді між працівником і роботодавцем. Не заперечує проти цього і Мінсоцполітики (лист від 05.01.2012 № 7/13/133-12).

Увага: коли відпустку (або її частину) надають у стислі терміни, в заяві працівник може зазначити інший термін виплати відпускних, ніж це встановлено законодавством. Зокрема, він може зазначити у заяві, що просить виплатати відпускні під час виплати чергової заробітної плати

Отже, якщо працівник хоче отримати щорiчну вiдпустку (або її частину) у стислi термiни (у зв’язку з сiмейними обставинами, станом здоров’я тощо), він може в заявi висловити своє бажання одержати заробiтну плату за неї в термiни, визначенi мiж працiвником і роботодавцем. У такому випадку відповідальність за порушення строків виплати відпускних не застосовуватимуть.

Відповідальність за порушення вимог Закону «Про відпустки»

Ситуація: чи буде штраф, якщо заробітну плату нараховано і виплачено, а відпускні не утримано

Працівнику нараховано і виплачено відпускні, але через тиждень цього працівника відкликали з відпустки. Згідно із Законом про відпустки йому повинно бути нараховано заробітну плату за фактично відпрацьований час, при цьому виплачені відпускні потрібно утримати. Заробітну плату нараховано і виплачено, а відпускні не утримано. Чи є штрафні санкції за порушення цього пункту Закону про відпустки?

Так, є.

Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) у разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки. Особи, винні в порушенні вимог Закону № 504, несуть відповідальність згідно із законодавством (ст. 28 Закону № 504).

У статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлено, що за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплату їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю з посадових осіб може бути стягнуто штраф в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510–1700 грн.).