СИТУАЦІЯ

Захворіли два працівники підприємства. Кожному, за потреби, оплатять дні тимчасової непрацездатності. Утім, суми будуть різними. Адже один із них уже «старожил», його страховий стаж становить 15 років. Другий став до роботи на початку літа. Тож з’ясуємо, які умови і своєрідні обмеження потрібно взяти до уваги, аби визначити суму лікарняних для таких працівників

РІШЕННЯ

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі— Порядок № 1266). Із 04.07.2015 є чинною нова редакція цього Порядку, запроваджена постановою КМУ від 26.06.2015 № 439.

Як випливає із пункту 1 Порядку № 1266, його застосовують:

• у разі настання страхового випадку для розрахунку страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, зокрема у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
• для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів піприємства, установи, організації.

Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, що був затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 № 440, набрав чинності 17.07.2015. Попри те що він почав діяти пізніше за Порядок № 1266, у ньому знайшли відображення всі норми цього Порядку.

Увага: перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачують у такому самому порядку й у таких самих розмірах, як і решту днів тимчасової непрацездатності.

Розглянемо порядок обчислення середньої зарплати для нарахування страхових виплат із соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Головне — листок непрацездатності

Основним документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність працівника, є листок непрацездатності. Від моменту його оформлення до отримання працівником виплат за листком непрацездатності (далі — лікарняні; оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності коштом роботодавця, допомога по тимчасовій непрацездатності) минає певний час. Після надходження на підприємство листка непрацездатності відповідні служби мають діяти за встановленою процедурою, і завдання кожної з них є достатньо важливими. Не зайвим буде нагадати про них. Тож обов’язок:

• працівника — подати належно оформлений листок непрацездатності;
• кадрової служби — проставити у листку непрацездатності загальний страховий стаж;
• комісії (уповноваженого) із соціального страхування — проаналізувати підстави, прийняти рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності й оформити його протоколом;
• бухгалтерської служби — обчислити суму, яку буде виплачено за час тимчасової непрацездатності працівника.

Основні етапи обчислення середньої зарплати

Визначаючи суму виплат за листком непрацездатності, потрібно зважати на обмеження, встановлені для різних умов перебування працівника у трудових відносинах із підприємством.

Тож лікарняні розраховуємо у такій черговості:

• дія 1 — обчислюємо середньоденну заробітну плату на основі фактичних виплат;
• дія 2 — обчислюємо суму денної виплати;
• дія 3 — контролюємо максимальний розмір виплати;
• дія 4 — нараховуємо остаточну суму лікарняних.

Зупинімося на кожній дії детальніше.

Обчислюємо середньоденну заробітну плату на основі фактичних виплат

Для визначення середньоденної заробітної плати підсумовуємо виплати, які нараховані у розрахунковому періоді й відповідно до Порядку № 1266 беруть участь у розрахунку.

Виплати для розрахунку середньоденної заробітної плати

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 1266 середньоденну заробітну плату визначають шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (грошового забезпечення), на яку нараховано єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), на кількість календарних днів зайнятості.

Тобто до розрахунку потрапляє лише заробітна плата. Жодних інших виплат, із яких сплачено ЄСВ, до розрахунку не беруть. А саме, не включають:

• заробітну плату в сумі, що перевищує граничну величину для справляння ЄСВ;
• виплати за листком непрацездатності й допомогу по вагітності та пологах;
• винагороди за договорами цивільноправового характеру за виконані роботи чи надані послуги;
• суми збереження заробітної плати, звільнені від сплати ЄСВ (суми, за якими підприємство отримало бюджетне відшкодування) та нараховані працівникам, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 18.03.2014; прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, з 08.02.2015; призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу за контрактом з 11.06.2015;
• добові для відряджень.

У пункті 32 Порядку № 1266 встановлено, що середню заробітну плату для оплати часу тимчасової непрацездатності обчислюють на підставі відомостей, що їх включають до Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма № Д4; далі — Звіт з ЄСВ). Тобто враховують суми, що пройшли із кодом застрахованої особи 1 та 2. Можливі й інші: 3, 1014, 25, 27, 28, 30, 32, 41, 46, 47.

Потрібно брати суми, зазначені у графі 18 таблиці 6 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам» Звіту з ЄСВ, — в межах граничної величини для справляння ЄСВ.

Виплати у розрахунковому періоді беруть за місяцем, у якому їх нараховано.

Під час обчислення середньої заробітної плати варто пам’ятати про дві важливі умови для врахування відпрацьованих днів і виплат за такі дні:

1) якщо будьякий місяць вилучено з розрахункового періоду, то для обчислення середньої заробітної плати виплати, нараховані у цьому місяці, не беруть до розрахунку (абз. 2 п. 3 Порядку № 1266);

2) дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами не включають до розрахункового періоду. Тобто сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, допомога по тимчасовій непрацездатності і допомога по вагітності та пологах не беруть участі у розрахунку середньої заробітної плати. Водночас зауважимо: відомості про ці суми зазначають у Звіті з ЄСВ.

Отже, до розрахунку середньої заробітно плати включають:

• заробітну плату (основну, додаткову, заохочувальні та компенсаційні виплати), а саме:оплату всіх видів відпусток (окрім оплати відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), розбиваючи її за місяцями, за які такі відпустки надані; компенсацію за невикористану відпустку;матеріальну допомогу, у т. ч. на оздоровлення;разові заохочувальні та компенсаційні виплати, такі, як щорічні винагороди (приміром, педпрацівникам за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків);премії (місячні, квартальні, річні, ювілейні тощо);
• суми збереження середнього заробітку за дні здавання крові та дні відпочинку донорів;
• суми збереження середнього заробітку за час підвищення кваліфікації;
• оплату вимушеного прогулу;
• оплату спеціальних перерв у роботі (для годування дитини, обігріву і відпочинку).

Розрахунок середньоденної заробітної плати

Середньоденну заробітну плату за один календарний день (к. дн.) розраховують шляхом ділення заробітної плати, нарахованої за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому стався страховий випадок, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (абз. 1 п. 3 Порядку № 1266).

Водночас середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) не може перевищувати максимальної величини бази нарахування ЄСВ в розрахунку на один календарний день, яку обчислюють шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів, тобто 30,44 (п. 4 Порядку № 1266).

Увага: розмір максимальної величини бази нарахування ЄСВ з 01.05.2016 становить 36 250,00 грн. Тож наразі максимальна величина бази нарахування ЄСВ у розрахунку на один календарний день становить 1190,87 грн. (36 250,00 грн. ÷ 30,44).

Обчислюємо суму денної виплати

Таку суму обчислюють у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством.

Тож суму лікарняних розраховуємо як добуток денної виплати й кількості календарних днів, що їх пропустив працівник через тимчасову непрацездатність.

Контролюємо максимальний розмір виплати

Щодо суми допомоги по тимчасовій непрацездатності діє загальне обмеження, встановлене пунктом 2 Порядку № 1266 і частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105XIV (далі — Закон № 1105). А саме: сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не має перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачували страхові внески до Фонду соціального страхування України (ФСС).

Зазначимо, що нюанси застосування наведених правил для обчислення лікарняних легше зрозуміти на прикладах. Для цього на вимогу абзацу другого пункту 34 Порядку № 1266 Мінсоцполітики наказом від 21.10.2015 № 1022 затвердило Приклади обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Приклади).

Конкретним ситуаціям з розрахунку допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності й оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності коштом підприємства присвячено розділ ІІІ Прикладів.

Встановлюємо остаточну суму виплат

Візьмемо за основу наведені робочі ситуації та продемонструємо на практиці нюанси нарахування лікарняних.

Трудові відносини — понад 12 календарних місяців

Ця ситуація є загальною (див. Приклад 1). Тут для розрахунку лікарняних беремо зарплату за 12 календарних місяців перебування застрахованої особи у трудових відносинах (із першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (п. 25 Порядку № 1266).

Приклад: 

Трудові відносини — менше ніж 12 календарних місяців

Якщо строк перебування працівника у трудових відносинах за останнім основним місцем роботи менший за 12 календарних місяців, то відповідно до пункту 26 Порядку № 1266 розрахунковий період визначають за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа). Для обчислення лікарняних, звісно, беруть заробітну плату, фактично нараховану за цей період (див. Приклад 2).

Приклад: 

Трудові відносини — менше ніж один календарний місяць

Якщо працівник перебуває у трудових відносинах за останнім основним місцем роботи менше ніж календарний місяць, відповідно до пункту 27 Порядку № 1266 розрахунковий період визначають за фактично відпрацьований час (к. дн.) перед настанням страхового випадку. Для обчислення виплат за листком непрацездатності, так само як за попередніх умов, беруть заробітну плату, фактично нараховану за цей період (див. Приклад 3).

Приклад: 

Спеціальне правило обчислення середньоденної заробітної плати, якщо страховий стаж працівника менший за шість місяців

Для працівників, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Держреєстру мають страховий стаж менший за шість місяців, застосовують спеціальне правило нарахування виплат за листком непрацездатності, встановлене частиною четвертою статті 19 Закону № 1105 та продубльоване в пункті 29 Порядку № 1266. Воно полягає в обмеженні виплат.

Ця норма стосується, зокрема, новоприйнятих працівників.

Увага: до жінок, які вийшли з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, це спеціальне правило не застосовують. Адже таку відпустку зараховують до страхового стажу.

Суму виплат за листком непрацездатності визначають на основі нарахованої заробітної плати, з якої сплачують ЄСВ, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку. Для виконання такої умови фактичну середньоденну заробітну плату порівнюють із показником середньоденної мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір середньоденної заробітної плати з розрахунку мінімальної зароюітної плати на момент настання страхового випадку розраховують шляхом ділення мінімальної заробітної плати (її частини) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Увага: денну виплату для розрахунку граничних обмежень встановлюють у розмірі середньоденної заробітної плати, обчисленої на основі розміру мінімальної заробітної плати або її частини (тобто відсотків середньоденної заробітної плати залежно від страхового стажу не застосовують).

Отже, лікарняні працівникові, який протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менший ніж шість місяців, слід обчислювати за таким алгоритмом:

1) визначаємо стаж — як загальний страховий, та і за останні 12 місяців зайнятості працівника (по день настання страхового випадку). При цьому розрахунковий період може бути меншим за шість місяців. Контролюємо також сплату ЄСВ;

2) обчислюємо середньоденну заробітну плату на основі фактичних виплат (наприклад, 85,00 грн.);

3) обчислюємо середньоденну мінімальну заробітну плату із розрахунку середньомісячної кількості календарних днів (на сьогодні — 47,63 грн. (1450,00 грн. ÷ 30,44));

4) порівнюємо середньоденну заробітну плату з виплатою, розрахованою на основі мінімальної заробітної плати (наприклад, 47,63 грн. < 85,00 грн.).

Якщо сума середньоденної заробітної плати не перевищує виплати, розрахованої на основі мінімальної заробітної плати, для нарахування лікарняних беремо цю суму.

Якщо сума середньоденної заробітної плати перевищує виплату, розраховану на основі мінімальної заробітної плати, то суму денної виплати обчислюємо з розрахунку мінімальної виплати (керуючись нормою статті 19 Закону № 1105, — не беручи до уваги відсоток страхового стажу (лист Фонду від 02.10.2015 № 5.2321565);

5) розраховуємо суму денної виплати (середньоденну заробітну плату зменшуємо на відсоток страхового стажу);

6) визначаємо суму лікарняних (денну виплату множимо на кількість днів, що підлягають оплаті за листком непрацездатності).

Унаочнимо наведене у Прикладі 4.

Приклад: 

Нарахування лікарняних працівникові, який не мав заробітку

Якщо у розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати (грошового забезпечення) через поважні причини або ж страховий випадок стався у перший день роботи, середню заробітну плату йому обчислюють на основі тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266).

У такому разі середньоденну заробітну плату за один календарний день визначають шляхом ділення тарифної ставки, посадового окладу (або їх частини) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44), як того вимагає пункт 5 Порядку № 1266 (див. Приклад 5).