Однією з причин, через які закривають ФОП, є смерть підприємця. Буває, що померлий бізнесмен, залишає по собі «незадоволених» кредиторів, борги перед якими залишилися непогашеними. І кредитори — контрагенти ФОП мусять бути готові до таких ситуацій. Вони мають знати, що не завжди такий борг стає безнадійним. Особливо коли залишається спадкове майно і зацікавлені у ньому спадкоємці. То що ж робити із господарськими і податковими зобов’язаннямипідприємця, якщо він несподівано помер?

Який порядок спадкування

Спадкування — це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Тобто не майна або речей, а саме прав та обов’язків (ст. 1216 Цивільного кодексу України; ЦК). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК). Днем відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.

До складу спадщини не входять і припиняються обов’язки особи як боржника, передбачені статтею 608 ЦК. Це зобов’язання, які нерозривно пов’язані з його особою, і тому їх не може виконати інша особа. Наприклад, зобов’язання померлої фізичної особи — підприємця особисто надати послугу, провести новорічний корпоратив, створити твір за договором авторського замовлення тощо…

Окрім зобов’язань, що взяв на себе спадкодавець, спадкоємець успадковує і обов’язок:

• компенсувати майнову шкоду (збитки), яку заподіяв спадкодавець;
• відшкодувати моральну шкоду, яку спадкодавцеві присудив суд за його життя;
• сплатити неустойку (штраф, пеню), яку суд присудив кредиторові зі спадкодавця за його життя.

Якщо спадкоємець відшкодовує шкоду (збитки) чи сплачує неустойку, їх сума обмежується вартістю рухомого чи нерухомого майна, що він одержав у спадок. Тобто платити більше, ніж він успадкував, спадкоємець не мусить. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) і моральної шкоди, якщо вони перевищують вартість успадкованого рухомого чи нерухомого майна.

Увага: смерть підприємця не зумовлює припинення дії тих договорів, за якими виконати зобов’язання можливо без його особистої участі і таке виконання не пов’язане нерозривно з особистістю підприємця.

Спадкування відбувається за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК). Проте від цього залежить лише, хто саме стане спадкоємцем, а не те, чи успадкує він права та обов’язки спадкодавця.

Успадкувати може й територіальна громада. Для цього існує судова процедура, яка називається визнання спадщини відумерлою. Таке трапляється, коли спадкоємців за заповітом і за законом немає або вони:

• усунені від права на спадкування,
• не прийняли спадщину,
• відмовилися прийняти спадщиня.

У таких випадках орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини або місцезнаходженням нерухомового майна, якщо таке входить до складу спадщини, подає до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Таку заяву може подати кредитор спадкодавця, а також власники або користувачі суміжних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якщо такі входять до складу спадщини. Якщо заяву подають кредитор, власники або користувачі суміжних земельних ділянок, суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Заяву про визнання спадщини відумерлою подають після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Увага: спадщина, яку суд визнав відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно — за місцем його розміщення.

Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, заявлені відповідно до статті 1231 ЦК. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця вони задовольняють пропорційно до вартості майна, що кожна з них набула у власність (ст. 1277 ЦК).

Тож зі смертю боржника становище кредитора не перетворюється на безнадійне. Варто лише правильно і вчасно вчинити певні юридичні дії.

Як діє кредитор

Якщо спадкоємцям відомо про борги спадкодавця, вони зобов’язані повідомити кредитора про відкриття спадщини (ст. 1281 ЦК). Та зазвичай вони зацікавлені цього не робити. Кредитор, від настання строку вимоги і від того, чи повідомили його спадкоємці, протягом шести місяців від дня, коли дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’являє свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину.

Увага: 6 місяців — такий строк пред’явлення вимоги до спадкоємців.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Якщо такий строк пропустили, відновити його не можна, ЦК цього не передбачає. Кредитор, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у зазначені строки, втрачає право вимоги.

Вимоги подають у письмовій формі на адресу спадкоємців і нотаріуса, який відкрив спадкову справу. Законодавство не вимагає пред’являти вимоги у нотаріальній формі. Однак багато нотаріусів вважають за доцільне нотаріально посвідчити таку вимогу й надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення не лише спадкоємцям, а й нотаріусові, який відкрив спадкову справу.

Претензія кредитора є однією з підстав, на яких нотаріус відкриває спадкову справу (п. 2.1. гл. 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін’юсту від 22.02.2012 № 296/5). Кредитор не мусить чекати, доки хтось із спадкоємців подасть нотаріусові бодай якусь заяву щодо спадкування. Він може зробити це сам, випередивши спадкоємців.

Увага: пред’явити свої вимоги до спадкоємців ФОП його контрагенти можуть у межах шести місяців та одного року. У разі пропущення цих строків право подати вимогу не поновлюється.

Обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора, як і відшкодувати шкоду, обмежується вартістю майна, що вони одержали у спадок. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, що відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці задовольняють одноразовим платежем, якщо іншої домовленості вони не встановлять. Якщо спадкоємець відмовляється зробити одноразовий платіж, суд за позовом кредитора накладе стягнення на майно, що спадкоємець отримав у натурі (ст. 1282 ЦК).

Отже, кредитор, який вчасно звернувся до спадкоємців і нотаріуса з відповідною претензією про зобов’язання спадкодавця, має право звернутися до суду з позовом про стягнення боргу за рахунок вартості успадкованого в натурі майна.

Чи можна стягнути податкові борги

Податкові обов’язки спадкодавця також законодавчо врегульовані. Однією з підстав припинення податкового обов’язку є смерть фізичної особи або визнання її недієздатною чи безвісно відсутньою (пп. 37.3.2 Податкового кодексу України; ПК).

Запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця вносять до Державного реєстру, якщо:

• фізична особа померла;
• фізособу оголосили померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану);
• фізособу визнали безвісно відсутньою, що підтверджує судове рішення (пп. 65.10.2 ПК).

У разі смерті фізичної особи (в т. ч. ФОП) чи оголошення її судом померлою податкові грошові зобов’язання виконують та/або податковий борг погашають її спадкоємці, які прийняли спадщину (крім держави), у межах вартості успадкованого майна і пропорційно до частки у спадщині на дату її відкриття.

Орган контролю також пред’являє претензію в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця. Після спливу строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців. Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців пеню не нараховують.

І лише, коли спадщина переходить до держави, грошові зобов’язання померлої фізичної особи — підприємця припиняються (ст. 99 ПК).

Ані ПК, ані ЦК не надають органам контролю як кредиторам спадкодавця жодних переваг або першочерговості перед цивільно-правовими кредиторами. Права органу контролю такі самі, як звичайного кредитора. До того ж пересічний кредитор, на відміну від органу контролю, не втрачає право вимоги, якщо спадщина переходить до держави.

Чи звичайні борги, коли майно — підприємницьке

Фізична особа — підприємець набуває цього статусу за умови державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

ЦК не встановлює жодної особливості майна ФОП. Воно залишається майном фізичної особи і без статусу підприємця. Згідно зі статтею 52 ЦК ФОП відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, окрім майна, на яке згідно із законом не можна звернути стягнення.

ФОП, який перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме йому в разі поділу цього майна. Тобто коли стягнення за «підприємницькими» зобов’язаннями звертають на майно ФОП, виділяти з його складу те, що використовували у підприємницькій діяльності, кредитор чи суд не зобов’язані. Позаяк зобов’язання фізособи-підприємця не відрізняються від зобов’язань просто фізичної особи.

Так, Верховний Суд України (ВСУ) у постанові від 09.08.2017 у справі № 3-3947к06 зазначив: «…однією з особливостей підстав припинення зобов’язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном».

Аналогічну позицію щодо відповідальності ФОП усім майном, що належать йому як фізичній особі, ВСУ висловив у постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13 та постанові від 07.11.2006 у справі № 3-3947к06: «…відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа — підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа — підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна».

Резюме

Зобов’язання фізособи-підприємця є її зобов’язаннями як фізичної особи без будь-яких пріоритетів майну залежно від його використання у підприємницькій діяльності.

У разі смерті ФОП його зобов’язання не припиняються, за винятком тих, що нерозривно пов’язані з його особою.

Кредитор померлого ФОП пред’являє претензії/вимоги спадкоємцям протягом встановлених законом строків (шість місяців та один рік). Ці строки не поновлюють.

Орган контролю не має переваг за податковими боргами померлого ФОП порівняно із його цивільно-правовими кредиторами — контрагентами.