В установі працює інвалід ІІ групи. Він виявив бажання працювати неповний робочий день. Як правильно встановити такому працівнику неповний робочий час?

У випадках, передбачених законодавством, установа повинна встановити на прохання інвалідів неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 Кодексу законів про працю України; КЗпП).

Установи, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) та індивідуальних програм реабілітації. Крім того, потрібно вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII).

Так, за рекомендацією МСЕК та на прохання працівника-інваліда установа має встановити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Для цього працівник повинен подати керівнику установи заяву про встановлення неповного робочого часу, а той, зі свого боку, видати відповідний наказ.

Встановлення неповного робочого часу передбачає зменшення:

• тривалості щоденної роботи;
• кількості робочих днів протягом тижня;
• і кількості робочих годин за день, і кількості робочих днів протягом тижня.

Отже, керівник установи має установити працівнику-інваліду робочий час такої тривалості, про яку такий працівник просить.

+

Нагадаємо, що відповідно до статті 56 КЗпП оплату праці в умовах неповного робочого часу проводять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.