Барський районний суд Вінницької області у листі від 01.03.2015 узагальнив судову практику застосування законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю.

   Суб’єктом матеріальної відповідальності може бути лише особа, що перебуває в трудових відносинах з підприємством, установою, організацією (далі — організація), якому заподіяна шкода. При цьому вік працівника не має юридичного значення.

Важливо

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність із неповнолітніми працівниками укладатися не можуть.

    За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов’язків, працівник несе відповідальність перед організацією, з яким перебуває в трудових відносинах. За вимогами інших осіб, що грунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов’язків (відшкодування шкоди їх майну, здоров’ю, виплаченої пенсії, допомоги по соцстрахуванню тощо), відповідає організація. Працівник, у свою чергу, перед роботодавцем несе матеріальну відповідальність у порядку регресу за нормами трудового законодавства.

     При вирішенні питань щодо притягнення працівників до матеріальної відповідальності враховуються її характерні риси:

• у бiльшостi випадкiв розмiр вiдшкодування встановлюється відносно заробiтної плати працiвника (а не розмiру матерiальної шкоди);
• стягненню пiдлягає тiльки прямий дiйсний збиток;
• працiвник не несе вiдповiдальностi за шкоду, яку можна вiднести до категорiї нормального виробничо-господарського ризику.

Пiдставою матерiальної вiдповiдальностi є наявнiсть збитку, заподiяного роботодавцю.

Умовами настання матерiальної вiдповiдальностi є:

• наявнiсть прямої дiйсної шкоди;
• протиправнiсть дiї або бездiяльності;
• причинний зв’язок мiж протиправним порушенням обов’язку i майновою шкодою;
• вина працiвника.