Прийняття працівників на роботу у вихідний день, якщо він став до виконання своїх обов’язків наступного робочого дня
       КЗпП регулює всі питання правовідносин в Україні, зокрема пов’язані з прийняттям на роботу.
       Обов’язковою підставою виникнення таких відносин між працівником та роботодавцем є трудовий договір, що укладається між сторонами.
       Відповідно до ст.21 КЗпП трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.
       Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці через укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
       Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його чинності, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
       Не зовсім зрозумілим залишається питання про прийняття на роботу працівників у вихідний день. Неоднозначне трактування цього питання породжує іноді суперечності між сторонами трудових правовідносин, які уклали трудовий договір.
       Дуже часто для полегшення обліку робочого часу та оплати праці працівників приймають на роботу або переводять з посади на посаду з початку місяця. Виникає запитання, яким числом оформляти працівника на роботу, якщо перше число місяця є вихідним днем.
       Законодавство України про працю не забороняє оформляти трудові відносини з працівником у вихідний день.
       Підприємства, установи, організації самостійно встановлюють свої індивідуальні графіки роботи, а вихідні дні можуть не збігатися із загальновстановленими календарними вихідними днями. Так, наприклад, на підприємстві субота та неділя можуть бути визначені як робочі дні, а вихідні дні будуть надаватися працівникам посеред тижня.
       Слід зауважити, що працівники кадрової служби або адміністрації підприємства повинні приймати на роботу нових працівників у свій робочий день, визначений графіком роботи.
       Відповідно до ч.1 ст.23 КЗпП трудовий договір може бути:
- безстроковим, що укладається на невизначений строк;
- на визначений строк, установлений за погодженням сторін;
- таким, що укладається на час виконання певної роботи.
       Незалежно від того, яка форма буде визначена, трудовий договір може бути укладений і розпочатим у будь-який день тижня (будній чи вихідний).
       Під час визначення дати прийняття на роботу працівника, яка ніяким чином не обмежується чинним законодавством про працю, одним із головних питань є насамперед фактичний допуск до виконання своїх трудових (посадових) обов’язків.
       Під час укладення трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи (ч.2 ст.24 КЗпП).
       Залучення працівників до роботи у вихідний день.
       За ч.1 ст.71 КЗпП залучати працівників до роботи у вихідний день, установлений відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи підприємства, установи, організації (ч.2 ст.67 КЗпП), графіком змінності (виходу на роботу), як правило, забороняється.
       Слід зазначити, що заборона залучати до роботи у вихідний день стосується не загального вихідного дня, яким відповідно до ст.67 КЗпП є неділя, а вихідного дня працівника, що визначається за названими вище правилами.
       Правило про заборону залучати працівників до роботи у вихідні дні поширюється також на вихідні дні, надані працівникам за графіком роботи.
       Деякі працівники все ж таки можуть бути залучені до роботи у вихідні дні (ст.71 КЗпП), але виключно з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і тільки в окремих випадках, визначених законодавством.
       Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається на таких виняткових випадках:
- для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемії, епізоотії, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
- для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
- для виконання невідкладних, наперед непередбачених робіт, від негайного виконання яких залежить подальша нормальна робота підприємств, установ, організації в цілому або їхніх окремих підрозділів;
- для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
       Слід зазначити, що залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться відповідно до розпорядчого акта власника або уповноваженого ним органу, який є письмова форма наказу (розпорядження).
       Чи є заборона щодо укладення трудового договору з працівником у вихідний день.
        Чинне законодавство України про працю не містить заборони щодо укладення трудового договору з працівником у вихідні дні, якщо такі вихідні дні на підприємстві, в установі, організації визначені робочими відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, додатково до яких може бути затверджено відповідні графіки роботи або графіки змінності. Графіки роботи (змінності) розробляються таким чином, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин, передбаченого ст.50 і 51 КЗпП.
       Отже, якщо роботодавцем у встановленому законом порядку запроваджено на підприємстві графіки змінності, що передбачають виконання посадових обов’язків працівника у вихідні дні, визначені ст.67 КЗпП, обмеження щодо укладення трудового договору в такі дні відсутні.
       Таким чином, стати до роботи працівник може й у вихідний день, якщо відповідно до графіка його роботи (змінності) це робочий день.
       Оформлення наказу про прийняття на роботу.
       Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
       Ураховуючи зазначене, наказ про прийняття працівника на роботу може бути виданий як до моменту фактичного доступу працівника до роботи, так і після допущення його до роботи. У будь-якому разі в наказі обов’язково має бути зазначено конкретну дату початку роботи працівника.
       Працівника, якого приймають на роботу, повинні ознайомити з наказом про його прийняття. 
       Слід не забувати про обов’язок власника або уповноваженого ним органу щодо інструктажу працівника і визначення йому робочого місця.
       Так, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний:
- роз’яснити працівникові його права та обов’язки, проінформувати під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
- ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
- визначити працівникові робоче місце, забезпечити його потрібними для роботи засобами;
- проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
       Це означає, що тільки в разі виконання цих вимог працівника може бути допущено до виконання роботи, визначеної трудовим договором.
       Підтвердження факту роз’яснення працівникові його прав і обов’язків, а також ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку не вимагається.
       За пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
       Таким чином, якщо працівника допущено до роботи з дозволу роботодавця, то трудовий договір можна вважати укладеним.
       Якщо в наказі вихідний день визначений як дата прийняття на роботу, то трудові правовідносини між сторонами трудового договору розпочинаються саме з цього дня, хоча це і був вихідний день відповідно до графіку роботи (змінності). У такому разі працівник повинен стати до роботи в день, який є його найближчим робочим днем.
       Розпочинати трудові правовідносини власникові або уповноваженого ним органу з працівником з вихідного дня недоцільно, хоча законодавством це не заборонено.
       Для призначення пенсії відповідно до законодавства України важливо, щоб працівник мав достатній для призначення пенсії страховий стаж. Інформація про стаж міститься, зокрема, в трудовій книжці.
       Крім того, відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – це період (строк), упродовж якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.
       Страховий стаж має бути зарахований працівникові з дати прийняття на роботу до дати звільнення з роботи, тобто за весь період трудових правовідносин.
       Згідно з п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Мін’юсті України 27.12.2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
       У працівника має бути правильно оформлена трудова книжка.
       З метою уникнення непорозумінь щодо зарахування страхового стажу для оформлення пенсії роботодавцю слід дотримуватися п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованим у Мін’юсті України 17.08.1993 року за № 110 (із змінами), яким встановлено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, вносяться власником або уповноваженим ним органом після видавання наказу (розпорядження), але не пізніше від тижневого строку, а в разі звільнення – в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
       З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під підпис в особистій карті, в якій має повторюватися відповідний запис із трудової книжки (вкладиша).
       У такому разі потрібно, щоб запис про прийняття на роботу працівника в трудовій книжці було зроблено вчасно, а самого працівника письмово ознайомлено з наказом про прийняття на роботу.